 Страшна чорна звістка надійшла в наш район. У зоні АТО загинув наш земляк, 26-річний житель села Михайлівки Роман Бойко. Юнак був призваний на військову службу військкоматом у вересні. Стрілець Роман Бойко виконував свій громадянський і військовий обов’язок на Сході України в районі Донецька.
Важко передати словами горе матері, яка втратила сина.
Провести воїна в останній путь зібралося все село, жителі навколишніх сіл, райцентру. Висловити свої співчуття матері та всій родині покійного приїхали побратими сина, Знам’янський військовий комісар, майор Олег Курінний, солдати-строковики військової частини № 0981, керівники району.
Мітинг пам’яті на кладовищі відкрив голова Михайлівської сільської організації ветеранів України В.В. Назаренко. І до односельчан звернувся Михайлівський сільський голова Олександр Савченко.
Звертаючись до односельців, він сказав, що сьогодні усіх тут зібрало велике горе. Загальноукраїнська біда прийшла в наше село. Ми проводжаємо в останню путь юнака, захисника Вітчизни, який загинув смертю хоробрих, відстоюючи цілісність і незалежність рідної України Бойка Романа Вікторовича.
Нав’язана нам війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращими, цвітом нації. Не думаючи про своє життя, вони за першим покликом стали на захист своєї Вітчизни. Серед них був і наш односельчанин.
Роман Вікторович Бойко народився в с. Михайлівці 22 серпня 1988 року. Дуже рано сім’я Бойків осиротіла – помер батько. На плечі матері лягла нелегка місія виховання двох синів. Але вона знайшла сили виростити їх гідними людьми.
 Як і всі однолітки, Роман пішов до школи і в 2005 році закінчив її. Педагогам та однокласникам він запам’ятався товариським та активним учнем. Ще з шкільних років хлопець ніколи не боявся взяти на себе відповідальність у вирішенні складних ситуацій. Ця риса збереглася в нього і в подальшому житті.
У 2006 році Романа призвали до лав Армії України. З гідністю служив він у сухопутних військах наземно-повітряної оборони.
Повернувшись з армії, шукав собі роботу, реалізуючи свій юнацький запал у різних сферах діяльності. Але, коли військкомат покликав захищати Вітчизну, не роздумуючи, проміняв тихе, спокійне юнацьке життя на суворі будні воїна-захисника.
Не дочекається в рідному домі мати молодої невістки, не діждеться щебету внуків, бо жорстока рука ворога позбавила життя її сина.
Роман любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись юнацьким мріям.
Сільський голова звернувся до матері Віри Дмитрівни та її родини і від усієї сільської громади висловив щирі співчуття.
- Материнський біль від втрати сина не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що Ваш син віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ і загинув, як справжній воїн, як справжній герой на полі бою.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.
Вічна пам’ять тобі, Романе.
Свої виступи-вшанування воїна-героя продовжили голова районної ради М.М. Марфула, перший заступник голови районної державної адміністрації В.С. Кириченко, Знам’янський військовий комісар О.В. Курінний.
Похоронили Романа Бойка з військовими почестями на сільському кладовищі у рідному селі, де він народився і виріс, звідки пішов виконувати свій військовий обов’язок захищати Вітчизну. На прощання духовий оркестр заграв „Гімн України”, пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого молодого земляка Романа Бойка…
До нині Олександрівщину обходили чорні звістки про смерть наших земляків, які беруть участь у військових діях у зоні АТО. Це перша страшна втрата. І дай, Боже, що вона була останньою.
|
