Олександрівщина – ворота Кіровоградщини, край з багатими як історичними так самоврядними традиціями.

Протяжність району з півночі на південь 50 км., із заходу на схід 95 км.
Населення району 26,5 тис. осіб, проживає в 53 населених пунктах, які підпорядковані 3 селищним та 20 сільським радам.
Клімат району помірно континентальний, сприятливий для вирощування зернових і технічних культур, розвитку овочівництва і тваринництва.
В районі протікає три річки загальнодержавного значення: Інгул, Інгулець і Тясмин, та 9 – ть річок місцевого значення. Загальна протяжність річок 186 км., на яких знаходяться 88 водойм.
16 відсотків території району займає ліс (18502 га.) в якому переважають породи дуба, граба, сосни, липи, клена. Ліси району мають ґрунтозахисне, водоохоронне і промислове значення.

Адміністративний центр району – селище міського типу Олександрівка, яке розташоване у верхів’ях річки Тясмин (притока Дніпра) на відстані 54 км. від м. Кіровоград. Має досить вигідне транспортне сполучення. Залізнична станція розташована на залізниці "Київ - Донецьк". Через селище проходять автомагістралі загальнодержавного значення "Київ-Луганськ-Ізварино"та "Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв".
Олександрівка виникла в 17 столітті, коли проходило інтенсивне заселення цієї території. З 17 травня 1785 року, на основі привілегії польського короля Станіслава-Августа отримала статус містечка.
Сама назва Олександрівка походить від імені одного з перших поселенців.

На території району перші жителі з’явилися ще 10-12 тис. років тому. Перші літописні згадки про край належать до 1190 року і пов’язані з перебуванням на Тясмині руських князів Святослава і Рюрика.
У лісах Нерубай і Чута в XVI-XVII століттях татарські орди зосереджували сили для нападів, відпочивали після походів. Гетьман Богдан Хмельницький на підставі привілею польського короля Яна Казимира (1649 рік), підтвердженого російським царем Олексієм Михайловичем ( 1654 рік) володів лісами Бовтишем, Нерубаєм та селом Бірки.

В середині XVIII ст. переселенці з Балканського півострова перейшовши на службу російським царям, заснували фортеці Сентово (нині Родниківка), Федвар (с. Підлісне), Вуквар (с. Букварка), а в другій половині цього століття були переселенні бузькі козаки.
Славиться Олександрівська земля своїми талановитими і працьовитими людьми яких знають і шанують в усьому світі.
В селі Підлісному народилися народний артист СРСР один із засновників Українського драматичного театру імені І. Франка Гнат Юра, український хоровий диригент, народний артист СРСР, дійсний член Академії мистецтв України, Герой України Анатолій Авдієвський.
В селі Соснівці – митрополит Харківський і всієї України Української автокефальної православної церкви Іван (Павловський).

В селі Розумівці знаходиться усипальниця героя Вітчизняної війни 1812 року М.М. Раєвського та членів його родини. В село Бовтишку, де жив у родовому маєтку генерал М. Раєвський з сім’єю, приїздив російський поет Олександр Пушкін.
Малою Батьківщиною стала Олександрівщина для 7 Героїв Радянського Союзу, 9 Героїв Соціалістичної Праці, 4 повних кавалерів орденів Слави, 10 генералів і адміралів та багатьох відомих і заслужених наших земляків.