Тяжке, непоправне нещастя прийшло у родину Валентина Петровича та Валентини Іванівни  Гаркуш з Єлизаветградки. В зоні АТО загинув їх внук –  двадцятитрьохрічний Олександр Шаповал. Це – горе рідних, селища, району і всієї України.

У селищі хлопця всі добре знали. Щороку літні канікули він проводив у дідуся з бабусею, мав багато друзів. Його рідні за працелюбність і щирість, доброту і сердечність користуються великою повагою в односельців. Олександра виховали таким же.

Він був кадровим офіцером. Після закінчення школи №30 у Черкасах, де мешкав з батьками, вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Успішно склавши випускні іспити, подав документи в Академію сухопутних військ у Львові. І став курсантом одного з найпрестижніших військових вузів країни. Та згодом їх факультет сухопутних військ і розвідки переводять в Одесу. В минулому році Олександр закінчує академію і одержує направлення в одну з Дніпропетровських військових частин, військові якої вже другий рік беруть участь в  антитерористичній операції, а насправді – під обстрілами захищають цілісність держави. Без вагань  на захист рідної країни став і молодий офіцер. Олександр був в когорті тих, хто тримав оборону Донецького аеропорту, хто гідно витримував натиск сепаратистів і російських найманців на інших напрямках.

І, не дивлячись на Мінські угоди, військове протистояння триває й у ці дні, гинуть люди…

Старший лейтенант Олександр Шаповал разом з двома побратимами підірвалися на міні 5 серпня. Його похоронили у смт Єлизаветградці через два дні…

Попрощатися з героєм зібралося майже все селище, зійшлися люди з навколишніх сіл, приїхали побратими-військові Олександра з Дніпропетровська, голова районної ради Микола Марфула, перший заступник голови районної державної адміністрації Анатолій Каражбей, представники спілки ветеранів  АТО та ветеранів Афганістану з  Єлизаветградки, Олександрівки та Знам’янки. Було багато живих квітів, вінків…

Проводжаючи мужнього воїна в останній путь, вшановуючи його подвиг, всі стали на коліна, а в руках тримали запалені свічки. І ніхто не міг стримати сліз.

Про подвиг героя, його мужність говорили  на урочистій церемонії прощання на кладовищі перший заступник голови Олександрівської районної державної адміністрації Анатолій Каражбей, секретар Єлизаветградківської селищної ради Валентина Шевцова, тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара Олександрівського району Олексій Сергеєв, голова  Знам’янської спілки ветеранів АТО Валентин Герич, воїн-афганець Микола Медвєдєв, заступник командира батальйону військової частини Дем’ян Величко. Дем’ян Величко також вручив матері Олександра синову медаль за оборону Донецького аеропорту.

Вічна слава і пам’ять героям!