На минулому тижні делегація Кіровоградської області відвідала Польщу, зокрема Нижньосілезьке воєводство. Очолював делегацію голова обласної державної адміністрації Сергій Ларін. А до її складу ввійшов і голова Олександрівської районної ради Василь Скляренко.
    Про враження від поїздки у сусідню державу в інтерв’ю голови районної ради.
    – Яка була мета візиту кіровоградської делегації?
    – Зазначу, поїздку повністю фінансувала польська сторона. Головна мета поїздки членів делегації, а це в основному представники управлінь та відділів облдержадміністрації – економіки, інвестицій та культури і туризму, – ознайомлення з соціально-економічним розвитком Нижньосілезького воєводства.
    – І що Ви можете сказати з цього приводу?
    – Варто сказати, що Польща є членом Євросоюзу. І її кроки до економічного зростання дуже помітні. Візьмемо, наприклад, сільське господарство. Ним займаються фермерські господарства, але, на відміну він українських, вони обробляють менші площі. Як правило, господарство, яке має 500 гектарів, вважається великим, бо в середньому у фермерів 100-300 гектарів. Але є поодинокі власники, у яких й 2 тисячі гектарів. Від соняшника поляки взагалі відмовилися, кукурудзу сіють на полях рідко, перевага віддається ріпаку та пшениці.
    Виростити щедрий врожай, зрозуміло, це одне. Зовсім інше – зберегти і переробити сільськогосподарську продукцію. Ось у цьому питанні Польща має великий потенціал. Потужні елеватори, овочесховища, хлібозаводи, консервні заводи...
    Навіть у маленьких селах є міні-молокозаводи. Ними опікується місцевий кооператив. Тому сільським людям, які тримають корів, не потрібно думати, де діти молоко. Все близько і зручно. Турбота про власників худоби – заслуга громади. Взагалі польські сільські громади, або, як їх там називають, солтис – дієвий орган. Як відомо з історії, солтис – в середні віки голова села або селища у Середній та Східній Європі. Завдання солтиса було керувати своїм селом. Він мав майже таке значення як сьогодні міський голова або як голова сільради. Рішення солтису – закон для всіх. Вони дуже ефективно діють у Польщі і у ці дні, до того ж, працюють вони на громадських засадах, без оплати. Будучи там і дивлячись на роботу солтисів, чомусь подумалося, якби такі „бойові” органи були і в Україні, то навряд чи по селах діяли б металоприймальні пункти і навряд чи наші сільські жителі за безцінь здавали б молоко заїжджим приймальникам.
    – А школи, медичні заклади у малонаселених селах там закривають?
    – Так. Ці питання не обійшли й наших сусідів, бо демографічна ситуація щороку погіршується. Але вони не роблять з цього проблему! У них такі якісні дороги, що доставити хворого швидко у будь-який медичний заклад не складає труднощів.
    – Є якісь результати поїздки?
    – Результатом нашої поїздки стала угода, укладена між Олександрівською районною радою та гміною Клодзко республіки Польщі. Згідно неї сторони сприятимуть територіям у розвитку співробітництва у промисловості, сільському господарстві, транспорті і торгівлі, освіті та охороні здоров’я, туризму та спорту, екології та раціональному використанні природних ресурсів. Тобто, сторони сприятимуть встановленню та налагодженню зв’язків між підприємствами, закладами охорони здоров’я та навчальними закладами Олександрівського району та гміни Клодзко, встановленню контактів між підприємцями, працівниками закладів культури і спорту. Думаю, така співпраця з польським народом нам піде лише на користь. Зокрема, вже на нинішні літні канікули заплановані взаємні поїздки учнів та керівників сільськогосподарських підприємств.
    – Гміна Клодзко – територія велика?
    – Клодзко — місто в південно-західній Польщі, на річці Ниса-Клодзька, яке є адміністративним центром Клодзького повіту Нижньосілезького воєводства. Його населення тринадцять тисяч жителів. У повіт входить майже 70 сіл.
    – Кількість сіл немала...
    – Так. У Польщі багато, але, можна сказати, малонаселених сіл. Ось у цих сімдесяти селах проживає 17 тисяч жителів. Отже, у повіт входить тридцять тисяч жителів.
    – Чи мають вони якісь проблеми?
    – Мабуть, основною їх проблемою є відсутність газопостачання. Коли я розповів полякам, що в Олександрівському районі сімдесят відсотків населених пунктів газифіковано, вони були дуже здивовані. І нам по-доброму заздрили. Вони ж опалюють приватні будинки, установи та організації дровами або щепками, виробленими з деревини. Тому біля сіл не побачите лісополос, де багато сухого гілля. Лісополоси у них чисті і охайні. А от на сільських вулицях не новинка обладнання, яке переробляє деревину на щепки. Чи не перейняти б і нам цей досвід?! На відсутність деревини наш район не скаржиться. Обладнання по переробці деревини не коштує занадто великих коштів. І, думаю, кожна сільська рада могла б його придбати. Тоді і питання дешевого опалення навчальних закладів, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських будинків культури вирішилося б. Це хороший приклад для запозичення у сусідів.
    І ще помітив одну деталь – поляки не викидають сміття на узбіччя доріг або у лісополоси. У них так не прийнято. І тут нам би варто повчитися!
    – А у великих містах доводилося побувати?
    – Ми відвідали Вроцлав – адміністративний центр Нижньоселезького воєводства. Місто дуже красиве. Має воно майже тисячолітню історію. І розташоване на 5 річках (Одра та 4 її притоки). Розповідали, що до другої світової війни у місті існували 303 мости, на сьогодні їх залишилось 117. У Вроцлаві проживає більше 600 тисяч населення, більша частина якого студенти вузів. Навпроти готелю, де ми жили, розташований парк. Ось там щовечора і збирається молодь. Але ні п’яних, ні бійок я там за ці дні не бачив. Молодь, вмостившись на траві, п’є безалкогольні напої, жартує або щось обговорює до пізньої ночі. Їм цікаво разом. Так, у поляків і у цьому варто повчитися.